Право спільної часткової власності: що потрібно знати співвласнику

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно): спільної часткової або спільної сумісної. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України (далі – Кодексу) спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності .

Суб’єктами такого права можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Визначення часток у праві спільної часткової власності

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

За свій рахунок співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників. (стаття 357 Кодексу)

Здійснення права спільної часткової власності

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. (стаття 358 Кодексу)

Згідно зі статтею 359 Кодексу плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Зобов’язання співласників щодо утримання майна

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільним майном. (стаття 360 Кодексу)

Статтею 361 Кодексу встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

У наступних матеріалах розповімо про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності та поділ такого майна, а  також про те, хто має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Як поділити майно у спільній частковій власності або виділити свою частку?

Спільна часткова власність – це власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Важливо зазначити, що кожен співвласник володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому.

Цивільним кодексом України (далі – Кодекс) передбачено, що таке майно можна поділити або можна здійснити виділ у натурі частки із майна за бажанням співвласника. У цьому матеріалі розглянемо у чому ж різниця між цими поняттями та які правові наслідки.

Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності

Відповідно до статті 364 Кодексу співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), тобто річ є неподільною, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Ця особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, тоді має місце поділ спільного майна (Постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 310/7011/17).

Поділ майна, що є у спільній частковій власності

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між усіма співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, також укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 367 Кодексу).

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 71 Кодексу  опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо поділу, виділу нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є підопічний. Піклувальник має право дати згоду на вчинення таких правочинів також лише з дозволу органу опіки та піклування.

Хто має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності

Статтею 361 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) встановлено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Тобто cпіввласник володіє правом щодо відчуження належної йому частки: продати, заповісти, подарувати тощо.

Водночас у Кодексі передбачено, хто має переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності у разі її продажу.

Так, згідно зі статтею 362 Кодексу у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Доказом, що співвласники були поінформовані про продаж, може бути свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця відповідно до статті 84 Закону України «Про нотаріат», або ж заяв співвласників про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що надається (із зазначенням ціни та інших умов передачі цієї частки), справжність підпису на такій заяві має бути засвідчена нотаріально.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна – протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

У випадку, якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред’явити до суду позов про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Зауважуємо, що співвласники мають переважне право тільки у випадку купівлі-продажу частки.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 520/2224/19-ц у разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також внесення вкладу до статутного капіталу інші співвласники не мають переважного права на придбання такої частки.

Міністерство юстиції України